Топ-10 цікавих рішень судів пов'язаних із військовим становищем та мобілізацією в Україні. Частина 2. Оскарження повістки, відстрочка від мобілізації, оскарження результатів військово-лікарської комісії, грошові виплати військовим та інші

• Оскарження повістки
• Відстрочка від мобілізації
• Оскарження результатів ВЛК
• Суди, пов'язані з грошовими виплатами військовослужбовцям
• Стягнення компенсацій з Російської Федерації
• Звільнення з військової служби

Продовжуємо розпочату тему про цікаві рішення судів пов'язаних з військовим становищем і мобілізацією. У Частині 1 ми писали про адміністративні та кримінальні правопорушення, такі як неявка по повістці, відповідальність керівників підприємств за порушення порядку військового обліку на підприємстві, правопорушення військовослужбовців (розпивання алкоголю), колабораційна діяльність. У цій частині поговоримо про …

Оскарження повістки

Чи можна в суді визнати повістку незаконною? На цю тему було винесено не одне судове рішення за останні роки з практикою, що вже склалася. Відповідь – ні, але суперечки не вщухають і досі.

14.03.2022 року до окружного адміністративного суду Івано-Франківська звернувся громадянин із позовом до начальника районного ТЦКтаСП. Предметом спору було визнання протиправної та недійсної виписаної йому повістки на відправлення.

Суди всіх інстанцій (окружної, апеляційної та касаційної) були єдиної думки і відмовили позивачу. Позиція суддів така – повістка не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повістка не встановлює прав та обов'язків позивача. Обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитися за викликом до відповідного військового комісаріату встановлено Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», а не повісткою, як вважає позивач. Зазначена повістка є лише засобом оповіщення громадян для їхнього прибуття у певну дату до відповідного військового комісаріату. Докладніше у реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103711949

Відстрочка від мобілізації

У статті «Відстрочка від мобілізації, звільнення з мобілізації. Бронювання: підстави та порядок» ми розповідали про тих, хто має право на відстрочку чи звільнення. Попереджали і знову нагадуємо, що якщо ви маєте таке право, то необхідні документи до ТЦКтаСП потрібно надавати заздалегідь або, у крайньому випадку, під час проходження медкомісії. А у разі неправомірної відмови у наданні відстрочки потрібно оскаржити незаконні дії військкомату в суді.

Теорія теорією, але в практиці відбуваються всякі неприємні історії. Одна з таких сталася у 2022 році. Чоловік після відвідування військкомату та проходження військово-лікарської комісії був призваний на військову службу, незважаючи на те, що під час проходження ВЛК він повідомив співробітників військкомату про те, що є усиновителем малолітньої дитини позбавленої батьківського піклування та має право на відстрочку.

Суд, проаналізувавши всі доступні матеріали, дійшов висновку, що позивач не підлягав призову під час мобілізації у лютому 2022 року і не давав добровільної згоди призиватися на військову службу. Суддя частково задовольнив вимоги мобілізованого та визнав незаконними дії щодо призову та відправлення до військової частини. Зобов'язав військкомат надати відстрочку. Але, що найголовніше у цій справі – відмовився зобов'язати військову частину в особі її командира ухвалити рішення щодо дострокового звільнення позивача з військової служби, тому що порядок звільнення з військової служби військовослужбовця, який не підлягав призову, не передбачений будь-якими законами чи іншими нормативно - правовими актами. Мораль цього така: потрапити на службу в армію при незнанні законів легко, а звільнитися навіть за їх знання буває неможливо. Судове рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107078413

Вивчимо інший приклад того, про що ми завжди всім говоримо. Всі ваші дії щодо подання документів щодо відстрочок, звільнень, бронювання чи проходження ВЛК у військкомат повинні фіксуватися офіційно та вчасно. У жодному разі не робіть цього просто на словах, віддавши документи невідомо кому. Тобто все має відбуватися шляхом прийняття документів до канцелярії (відділ вхідної кореспонденції, секретар) ТЦКтаСП зі штампом та датою отримання на вашому другому примірнику або шляхом подання засвідчених вами документів з описом вкладення листа поштою. Інакше може статися так, як сталося у цій справі.

Заявник із початком війни евакуювався із Житомирської області до Закарпатської. Як переселенець став на облік у Мукачевський РТЦКтаСП, де був мобілізований у територіальну оборону. Стверджує, що ВЛК не проходив, а його заяви про наявність відстрочки від мобілізації як заброньованої особи не взяли до уваги. А надалі він був направлений у зону ведення бойових дій без будь-якої підготовки.

Суд у процесі встановив, що позивач документів на відстрочку у військкомат не подавав. Так само, як і інших заяв, скарг, клопотань. Враховуючи вказане, був призваний для проходження військової служби під час мобілізації на законних підставах, тому що не надав відповідачу належних підтверджуючих документів, які можуть бути підставою для надання йому відстрочки, визначеної чинним законодавством України. Повний текст рішення суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106432834

Оскарження результатів ВЛК

Оскаржити рішення про придатність або непридатність до військової служби можна до вищої ВЛК та до суду. Ось одне із таких судових рішень. Військовослужбовець звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправною та скасувати ухвалу оформлену довідкою військово-лікарської комісії при військовій частині. Вказував, що має проблеми зі здоров'ям, що ускладнює несення військової служби. На підтвердження цього надав копії висновків та консультацій медичних фахівців.

Окружний суд, з урахуванням позиції Верховного суду винесеної раніше, дійшов висновку, що до повноважень суду не належить оцінка діагнозу щодо того чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних недоліків, що визначають ступінь придатності до військової служби. І що у разі сумніву у позивача щодо правильності висновку відносно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.

Суд вирішив, що спірна довідка військово-лікарської комісії є правомірною та остаточне рішення про придатність може винести центральна ВЛК. Зазначимо, що у всіх схожих справах суд має право перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку та відповідності законам. Однак суд не може проводити власну оцінку наявності та тяжкості захворювань. Детальніше у реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107201617

Схожа ситуація, але з іншим фіналом сталася з мобілізованим інвалідом 3 групи. Як зазначає позивач, його не оглядали спеціалісти ВЛК, а лише формально переписали діагнози, які були у нього раніше та вписали анкетні дані. Лікарі не намагалися вникнути в суть, не було видано направлень на додаткові обстеження. Після чого наступного дня його було направлено для проходження служби у військову частину. Позивач у позові також зазначає, що огляди лікарів не проходив і не здавав необхідні аналізи на наявність гепатиту, ВІЛ, резус-фактора та інші, затверджені в Порядку №402 Положення про військово-лікарську експертизу. Неодноразово звертався до відповідача із проханням провести повторний медичний огляд, але без результату.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначив, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення щодо позивача. У позивача знаходилися дві різні довідки ВЛК з однаковою датою і номером, але з різними висновками. Відповідачем не було направлено позивача на додаткові обстеження. Не було дотримано процедури здачі аналізів. Враховуючи викладене, суд вважав за необхідне скасувати рішення ВЛК від 10.03.2022 року. Судове рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106710188

Так, правомірне рішення. Але в той же час доводити свою правоту довелося вже з військової частини, а рішення було винесене лише через шість місяців.

Суди, пов'язані з грошовими виплатами військовослужбовцям

У військовослужбовців є не лише обов'язок захищати державу, а й право отримувати за це гідну винагороду. Але, незважаючи на це, їм або їхнім родичам доводиться домагатися отримання законних премій, доплат та компенсацій у судах. Розглянемо один із таких розглядів.

Військовослужбовець при звільненні зі служби недоотримав всіх виплат, які йому належать, тому був змушений звернутися до суду з позовом до військової частини. У ньому було зазначено, що йому при нарахуванні виплат, належних під час звільнення зі служби, не врахували додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168. Суд, розглянувши всі обставини справи, визнав дії військової частини протиправними та зобов'язав нарахувати та виплатити невраховану суму. Повний текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108608354

На превеликий жаль, на війні гинуть люди. Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року держава зобов'язалася виплачувати одноразову допомогу у розмірі 15 млн. гривень сім'ям загиблих. Ця допомога розподіляється рівними частинами на всіх одержувачів визначених у ст. 16-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На її отримання мають право батьки загиблого, один із подружжя, діти, які не досягли повноліття, особи, які перебували на утриманні.

І ось на цій стадії у потенційних одержувачів допомоги виникає багато юридичних проблем щодо встановлення кола осіб, які мають або не мають права на отримання коштів. Без чіткого визначення цих осіб родичам відмовляють. Доводиться звертатися до суду про визнання безвісти зниклим батька загиблого, якого вже ніхто не бачив 40 років, або, наприклад, доводити, що батьки загиблого, що померли, мають різні прізвища або по батькові (так, бувають помилки в документах) були батьком і матір'ю конкретної людини і так далі.

Розберемо такий випадок. Чоловік та жінка проживали однією сім'єю з 2017 року без реєстрації шлюбу. За цей час у них народився син. У квітні 2022 року чоловік був призваний на службу, де менш ніж за місяць загинув у навчальному центрі внаслідок ракетного обстрілу. Понад три роки заявниця була безробітною, перебувала на утриманні загиблого, а на момент звернення до суду перебувала у декретній відпустці. Факт проживання однією сім'єю було встановлено лише 02.08.2022 іншим судом. Цей позов було подано з метою встановлення факту перебування на утриманні загиблого для отримання допомоги від держави у розмірі 15 мільйонів гривень згідно з уже згаданою постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, в якій їй відмовляли.

Вивчивши надані документи та допитавши свідків, які підтвердили, що заявниця та загиблий проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали загальний бюджет, суддя задовольнив заяву та визнав юридичний факт перебування на утриманні. Судове рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106604869

Стягнення компенсацій з Російської Федерації

З початком війни Російської Федерації проти України мільйони громадян були змушені залишити свої будинки, багато хто втратив житло та майно, деякі – життя. Серед найбільш постраждалих міст опинився Харків. Війна призвела до матеріальних втрат та моральних страждань мешканців міста. Один із яких у судовому порядку стягнув із країни, що напала, значну моральну компенсацію.

Позивач звернувся до суду із позовом до країни-агресора щодо компенсації моральної шкоди у розмірі 35000 євро. Мотивував його тим, що внаслідок постійних обстрілів міста був змушений залишити його. Результатом цього стала втрата майна та звичного способу життя, що у свою чергу призвело до матеріальних та моральних збитків.

Позов був цілком задоволений. Суд при ухваленні рішення враховував Гаазьку конвенцію про закони та звичаї війни на суші та додатків до неї, Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни, Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 2022 року. Також і те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, громадянам України у повному обсязі покладається на державу, яка здійснює окупацію.

Незважаючи на те, що за цим рішенням має бути виплачена грошова компенсація, питання про її отримання поки залишається відкритим. Судове рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108230978

Схожа справа була розглянута Полтавським районним судом Полтавської області. Заявник навіть не залишав населений пункт, в якому проживав до вторгнення, проте пережив тривогу, страх і стрес. Суд задовольнив усі вимоги позивача щодо моральної компенсації від Російської Федерації. Реєстр судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108621493

Кардинально протилежна думка була виражена в аналогічній справі, що свідчить про практику застосування існуючого українського та міжнародного законодавства, що ще не повністю склалася. Історія дуже схожа на попередні, тільки сталася вона не у Харкові, а у Києві. Позивач також зазнавала моральних страждань внаслідок обстрілів та вуличних боїв, їй доводилося ховатися у метро та спати у ванній кімнаті будинку, а згодом залишити місто та виїхати за кордон, де довелося жити у таборі для біженців. Все це супроводжувалося стресом, моральними стражданнями, матеріальними видатками. На підставі викладеного просила суд стягнути моральну компенсацію з Російської Федерації у розмірі 100 000 грн.

Суд у задоволенні позову відмовив, мотивуючи це відсутністю будь-яких механізмів чи інших міждержавних домовленостей між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, заподіяним внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України. А існуючі міжнародні та національні нормативно-правові акти не містять положень про виникнення у тимчасово переміщеної особи права на відшкодування моральних страждань, які вона понесла через таке переміщення від держави агресора. Отже, бажання позивачки на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй збройною агресією РФ, не породжує без спеціального законодавчого акта легітимного очікування отримання від певної держави такого відшкодування моральної шкоди. При цьому матеріали справи не містять доказів, що через збройну агресію РФ позивачу було завдано шкоди здоров'ю або майну.

При цьому суд частково вказує на ті ж закони, резолюції та конвенції, що й у вищеописаних випадках, але рішення, на жаль, зовсім різні. Позивачем було подано апеляційну скаргу. Судова справа: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108199195

Не лише фізособи звертаються до суду. Останніми місяцями з'являється дедалі більше справ, у яких юридичні особи (підприємства), які зазнали збитків, або руйнувань будівель чи пошкоджень іншого майна, стягують компенсації з Російської Федерації. До Господарського суду Харківської області звернулося ТОВ «Новаагро Україна» у зв'язку з пошкодженням нежитлового приміщення, яке їй належить, внаслідок бомбардування збройними силами країни агресора і в результаті стягло матеріальних збитків у розмірі 977419,06 грн. Докладніше за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106939659

Звільнення з військової служби

Проходячи службу в армії, багато військовослужбовців навіть не здогадуються, що мають законне право звільнення зі служби через багато законних підстав. До них належать: досягнення граничного віку служби, погіршення стану здоров'я, сімейні обставини та інші, зазначені у ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Одна з вищезгаданих обставин мала місце у військовослужбовця, який подав позов до військової частини в якій служив. У ньому він просив визнати протиправною відмову (уточнимо, що відмова спочатку була в усній формі, потім така відмова була надана на адвокатський запит) у звільненні зі служби. Зацікавлена сторона доводить своє право на звільнення тим, що його дружина є особою з інвалідністю. Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов єдино правильного висновку щодо наявності підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч.4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи та зобов'язав військову частину прийняти відповідне рішення. Судова справа: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106853303

В іншій справі черговий військовозобов'язаний намагався оскаржити відмови у його звільненні зі служби з армії. У позові просив визнати протиправними дії службових осіб Оперативного командування, Міністерства оборони України, Кропивницького МТЦКтаСП та зобов'язати їх звільнити його зі служби. Стверджує, що звертався з рапортами до перелічених вище відповідачів, оскільки має право на звільнення у зв'язку з сімейними обставинами, а саме: наявність дружини з осіб з інвалідністю; наявність одного з батьків подружжя з осіб з інвалідністю 2 групи. Рапорти не приймалися, або не розглядалися з надуманих підстав.

Відповідач в особі військкомату вважав, що мобілізацію солдата було здійснено в рамках закону. Документи про наявність відстрочки не надавалися. Права на його звільнення зі служби вони не мають.

Міністерство оборони пояснило у відзиву, що позивач службу на посадах їхнього відомства не проходив. Не в їхній компетенції приймати такі рішення. Солдат із такими вимогами повинен безпосередньо звертатися до командира військової частини, де він проходить службу.

Військова частина на свій захист вказувала, що в період з 12.05.2022 до теперішнього часу позивач у командування військової частини, в якій проходить військову службу, з відповідним рапортом не звертався, а відтак неправомірних дій з боку командування військової частини не вбачається.

Суд дійшов висновку, що оскільки позивач проходить службу у певній військовій частині, то його безпосереднім начальником є командир військової частини, який наділений повноваженнями приймати рішення щодо рапорту позивача, а не керівників відповідачів до яких було пред'явлено позов. Водночас, жодних доказів звернення позивача з рапортом до командира військової частини суду не надано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено. Судове рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107331447

Цю проблему можна було вирішити з позитивним результатом для військовослужбовця у більш стислий термін за умови надання йому юридичної допомоги.

Тому, щоб не марнувати час і не повторювати чужих помилок, завжди слід звертатися до кваліфікованих юристів юридичної компанії Алібі!