Словник юридичних термінів

 

Словник юридичних термінів

 

Адміністративні справи

Адміністративна відповідальність - самостійний вид юридичної відповідальності фізичних і юридичних осіб, встановлений законодавчими актами. Адміністративну відповідальність можна визначити і як реалізацію адміністративно-правових санкцій, застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративних стягнень до громадян і юридичних осіб, які вчинили правопорушення.

Від інших видів відповідальності адміністративна відповідальність відрізняється тим, що об'єктом охорони виступають суспільні відносини, які регулюються не тільки адміністративним правом, а й іншими галузями права.

Давність притягнення до адміністративної відповідальності - термін, протягом якого можна накладати адміністративне стягнення.

Адміністративний ділянку - частина території адміністративної зони, який закріплюється за дільничним інспектором міліції.

(МВС Наказ "Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України" від 11.11.2010 N 550)

Паспорт на адміністративний ділянку - документ, який ведеться дільничним інспектором міліції з метою накопичення інформації про адміністративній дільниці. У ньому фіксуються такі дані: схема розташування ділянки, соціально-економічні, демографічні та інші особливості ділянки, стан злочинності і громадського порядку, наявність патрульних нарядів і громадських формувань, які беруть участь в охороні громадського порядку, профілактики правопорушень, інші відомості та інформація, необхідна для виконання покладених на нього обов'язків.

(МВС Наказ "Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України" від 11.11.2010 N 550)

Профілактичний обхід адміністративної дільниці - форма загальної профілактичної роботи дільничного інспектора міліції, яка поєднує відвідування установ, організацій, підприємств, приміщень громадян, осіб, які перебувають на профілактичних обліках в органах внутрішніх справ, встановлення довірчих відносин з населенням з метою отримання необхідної інформації.

(МВС Наказ "Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України" від 11.11.2010 N 550)

Адміністративна звітність - організаційна форма спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.

(Держкомстат Наказ "Про затвердження Порядку перегляду звітно-статистичної документації, необхідної для проведення державних статистичних спостережень" від 25.12.2008 N 521)

Аналіз звітності (адміністративних даних) - здійснюється контролюючими органами (головним чином це Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, Державна податкова адміністрація України , Державна митна служба України), а також може проводитися правоохоронними органами у випадках, передбачених законодавством.

(Державний комітет фінансового моніторингу Наказ "Про затвердження Типологій легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" Властивості та ознаки операцій, пов'язаних з відмиванням коштів шляхом зняття готівки. Тактичне дослідження та практичне розслідування "від 25.12.2009 N 182) < / p>

Звітність, пов'язана із збиранням та використанням адміністративних даних - форми звітності та інші звітні формуляри, пов'язані зі збором та використанням адміністративних даних.

(Держкомстат Наказ "Про затвердження Порядку погодження органами державної статистики методології та звітної документації, пов'язані зі збором та використанням адміністративних даних" від 30.01.2009 N 33)

Форма звітності або інший звітний формуляр, пов'язані зі збором та використанням адміністративного даних - форма (бланк) звітності, по якій респонденти дають інформацію органам, які займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, при зборі адміністративної звітності у вигляді звіту утвержденно зразка і за підписом посадових осіб, відповідальних за достовірність наданої інформації.

(Держкомстат Наказ "Про затвердження Порядку перегляду звітно-статистичної документації, необхідної для проведення від державних статистичних спостережень" від 25.12.2008 N 521)

Адміністративна зона - територія, яку обслуговує районними органами внутрішніх справ (три - чотири адміністративних ділянки), з певною кордоном.

(МВС Наказ "Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України" від 11.11.2010 N 550)

Адміністративна комісія - орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Адміністративна одиниця - одиниця, створена і зареєстрована в порядку, встановленому законодавством.

(Держкомстат Наказ "Про затвердження Положення про Реєстр статистичних одиниць та формування основ вибірки сукупностей одиниць статистичних спостережень за діяльністю підприємств" від 16.12.2009 N 481)

Адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.

(ВР України, Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 N 280/97-ВР)

Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця - адміністративно-територіальна одиниця, в якій зараховуються області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють в зону можливого хімічного забруднення при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.

(МНС, Міністерство аграрної політики, Мінекономіки, Міністерство екології та природних ресурсів Наказ "Про затвердження Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті" від 27.03.2001 N 73/82/64 / 122)

Адміністративна послуга - послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист його прав і законних інтересів та / або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо.).

(КМ України Постанова КМ "Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг" від 17.07.2009 N 737)

Адміністративна правоздатність - здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права та нести юридичні обов'язки у сфері державного управління.

Адміністративна процедура - встановлений в акті порядок дій фізичних і юридичних осіб, спрямований на реалізацію їх прав і виконання обов'язків або визначення повноважень державного органу, його посадової та службової особи.

(КМ України Постанова КМ "Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів" від 08.12.2009 N 1346)

Адміністративна реформа - вид політико-правової реформи, яка здійснюється в сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Ідеологія адміністративної реформи - сукупність філософських, етичних, правових, політичних та інших ідей і поглядів на адміністративну реформу. Тип ідеології адміністративної реформи визначається соціальними та іншими інтересами суспільства, політичних партій і громадських організацій та відбивається в актах органів державної влади, документах партій, матеріалах засобів масової інформації. Він може бути ліберально-демократичний, соціал-реформістський чи національно-демократичний.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Правова основа адміністративної реформи - нормативно-правові акти, які є відправною точкою і механізмом забезпечення даної реформи. Серед цих актів головна роль належить Конституції і законам України. У міру поглиблення адміністратівноіреформи її правова основа вдосконалюється і оновлюється.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Принципи адміністративної реформи - головні принципи її проведення, які засновані на відповідній ідеології і політиці адміністративної реформи. У принципах розкривається головне призначення і сутність даної реформи.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Ідеологія адміністративної реформи - сукупність філософських, етичних, правових, політичних та інших ідей і поглядів на адміністративну реформу. Тип ідеології адміністративної реформи визначається соціальними та іншими інтересами суспільства, політичних партій і громадських організацій та відбивається в актах органів державної влади, документах партій, матеріалах засобів масової інформації. Він може бути ліберально-демократичний, соціал-реформістський чи національно-демократичний.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Правова основа адміністративної реформи - нормативно-правові акти, які є відправною точкою і механізмом забезпечення даної реформи. Серед цих актів головна роль належить Конституції і законам України. У міру поглиблення адміністратівноіреформи її правова основа вдосконалюється і оновлюється.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Принципи адміністративної реформи - головні принципи її проведення, які засновані на відповідній ідеології і політиці адміністративної реформи. У принципах розкривається головне призначення і сутність даної реформи.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Користувач автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах - суддя, працівник апарату суду, яким відповідно до функціональних обов'язків на підставі наказу голови суду надано доступ до автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах або її окремих підсистем. < / p>

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" від 03.12.2009 N 129)

Тримач автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах - державна судова адміністрація України, яка забезпечує здійснення матеріально-технічних і організаційно-методичних заходів функціонування системи для адміністративних судів, крім Вищого адміністративного суду України.

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" від 03.12.2009 N 129)

Адміністративна система найчастіше характеризує поєднання двох елементів - суб'єктів управління та управлінської діяльності. Зміст останньої розкривається, зокрема, через поняття "цілі і завдання", "функції", "методи", "стадії", "процедури", "повноваження", "ефективність", "культура", "етика" та інші. < / p>

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Автоматизована система документообігу - в адміністративних судах сукупність територіально розподілених, функціонально пов'язаних програмно-апаратних комплексів та технологічно об'єднаних підсистем, яка за допомогою використання відповідної комп'ютерної програми забезпечує реєстрацію вхідної інформації, її накопичення, зберігання, належне використання , захист на технологічних ланках від несанкціонованог доступу, формування вихідної інформації, взаємодію з користувачами і тому подібне.

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" від 03.12.2009 N 129)

Адміністративна юрисдикція - особливий вид правової діяльності органів виконавчої влади, в процесі якої розглядаються індивідуальні адміністративні справи і застосовуються відповідні адміністративні санкції.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

(ВР України, Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 N 2747-IV)

Адміністративна юстиція

1) система спеціальних судових органів, основним завданням яких є здійснення контролю за законністю діяльності та рішень органів виконавчої влади;

2) особливий процесуальний порядок розгляду адміністративних справ за рішенням адміністративно-правових спорів між фізичними і юридичними особами з одного боку та органом державного управління - з іншого.

Адміністративне законодавство - галузь законодавства України, що регулює відносини, що виникають в процесі виконавчої та розпорядчої діяльності органів державного управління між собою, з громадськими організаціями та громадянами з управління державою.

Адміністративне затримання - міра впливу застосовується до правопорушника в разі припинення правопорушення або при необхідності забезпечити своєчасний і правильний розгляд справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання не може тривати більше 3-х годин. У виняткових випадках, передбачених законодавством України, можуть бути встановлені й інші строки.

Апеляція - скарга прокурора і скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга - документ (апеляція), що подається учасником процесу, в якому міститься звернення до апеляційної інстанції про скасування або зміну в апеляційному порядку судового рішення (вироку, ухвали, постанови), прийнятого судом першої інстанції .

Апелянт - особа, яка подала апеляцію.

(Держпатент Наказ "Про затвердження положення про Апеляційну раду Держпатенту України" від 28.02.1996 N 34)

Апеляційне подання - документ (апеляція), яким прокурор, який брав участь в розгляді справи, повністю або частково заперечує судове рішення (вирок, постанову, ухвалу), прийняте судом першої інстанції, в суді апеляційної інстанції .

Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом.

(ВР України, Закон "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16.06.1999 N 752-XIV)

Апеляційний суд - суд, що розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Апеляційні загальні суди - апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.

(ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

Апеляційний господарський суд - спеціалізований судовий орган в системі судів загальної юрисдикції, здійснює правосуддя в господарських відносинах як суд апеляційної інстанції.

Апеляційні спеціалізовані суди апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України. (ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

 

Влада

Влада

1) волевиявлення народу або держави, його органів і посадових осіб з метою здійснення відповідних функцій і повноважень в порядку, передбаченому конституцією і законами країни;

2) в загальному сенсі здатність, право і можливість вирішальним чином впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, насильства.

Державна влада - різновид соціальної влади, здійснюється державою та її органами. Полягає в здатності і можливості державних органів управляти (або впливати) політичними, економічними, правовими процесами і подіями, контролювати соціально небезпечні явища, що виникають в суспільстві, а також регулювати поведінку громадян. В Україні, як і в інших демократичних країнах, державна влада ділиться на три види влади - законодавчу, виконавчу і судову.

Органи державної влади - передбачені Конституцією України система установ, що здійснюють публічну політичну владу на основі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України. Влада глави держави здійснює Президент України. Органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади. Органами судової влади є Конституційний Суд України та судові органи, які входять в систему судів загальної юрисдикції.

Місцеві органи державної влади - сукупність державних органів, які здійснюють державну діяльність на місцевому рівні. Організація, повноваження і порядок діяльності місцевих органів державної влади визначаються Конституцією і законами України.

Виконавча влада - одна з трьох гілок державної влади, відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Орган виконавчої влади - самостійний вид органів державної влади, згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням забезпечення функціонування однієї гілки державної - виконавчої.

(Держкомстат Наказ "Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України" від 18.04.2005 N 96)

Апарат органів виконавчої влади - організаційне об'єднання сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особистого (персонального) складу апарату органів виконавчої влади відносяться державні службовці та інші працівники апарату.

(Президент України Указ Президента "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 N 810/98)

Судова влада - один з видів державної влади, реалізується шляхом виконання своїх повноважень Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України і місцевими судами.

Представники влади - до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

(Пленум Верховного Суду України, Постанова "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26.04.2002 N 5)

Розділ влади - конституційне розмежування владних компетенцій і повноважень між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. У ст. 6 Конституції України зазначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Департамент - структурний підрозділ, утворюється для виконання основних завдань високого ступеня складності (багатогалузева, багатофункціональність, програмно-цільове спрямування діяльності), координації роботи, пов'язаної з виконанням таких завдань, за умови, що в його складі буде не менше чотирьох відділів. У разі якщо штатна чисельність департаменту перевищує 32 одиниці, до його складу можуть входити управління (не менше двох). Департамент очолює директор. Директор департаменту, штатна чисельність якого не перевищує 32 одиниці, може мати не більше двох заступників - начальників відділів. У разі якщо штатна чисельність департаменту становить понад 32 одиниці, директор департаменту може мати не більше трьох заступників, у тому числі одного заступника, який не очолює відділ (управління). У складі департаменту Національної поліції і департаменту Державної фіскальної служби по штатною чисельністю понад 150 одиниць можуть утворюватися головні управління по штатною чисельністю не менше 70 одиниць. Головне управління департаменту очолює начальник, який може мати не більше трьох заступників. У головному управлінні департаменту можуть утворюватися управління, відділи, сектори, відділення.

(КМ України Постанова КМ "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" від 12.03.2005 N 179)

 

Житлові спори

Житлове право - сукупність правових норм, що регулюють відносини з використання житлового фонду. Житлове право не є самостійною галуззю права, за змістом воно збігається з поняттям "житлове законодавство". Основу житлового права становлять норми цивільного права (майнові відносини найму і оренди житлових приміщень і т. П.), Норми сімейного права (права членів сім'ї власника житла).

Житлове законодавство - сукупність норм, що регулюють житлові відносини. Такими актами є Житловий кодекс України, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" та інші. Завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Житловий кодекс - кодифікований законодавчий акт, який регулює житлові та пов'язані з ними соціальні відносини. Регулює відносини, пов'язані з управлінням житловим фондом; із забезпеченням громадян жилими приміщеннями і користуванням цими приміщеннями; із забезпеченням збереження житлового фонду; вирішенням житлових суперечок і ін.

Сімейний кодекс України - систематизований законодавчий акт, норми якого регулюють сімейні відносини в Україні. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

 

Позов

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

(ВР України, Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 N 2747-IV)

Зустрічний позов - відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову здійснюється за загальними правилами пред'явлення позовів.

(Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 N +1798-XII)

Цивільний позов - в кримінальному процесі вимога потерпілого від злочину громадянина або юридичної особи відшкодувати матеріальний збиток, заподіяний злочином, яке розглядається разом з кримінальною справою.

Позов - звернення зацікавленої або іншого уповноваженого на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних прав.

Забезпечення позову - сукупність заходів, що забезпечують реальність виконання майбутнього судового рішення; одна з гарантій захисту інтересів позивача.

Предмет позову - матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога має носити правовий характер і бути підвідомчим суду. В процесі розгляду і вирішення справи по суті позивач має право змінити предмет позову (ст. 103 ЦПК України). Така зміна можливо тільки протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин.

Ціна позову визначається :

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваної сумою;

2) у позовах про витребування майна - вартістю шуканого майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за один рік;

4) в позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового найму - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на будинки, що належать громадянам на праві приватної власності, - дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, - не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

(Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963)

 

Спадщина

Спадщина - (спадкова маса, спадкове майно) сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців.

Спадкоємці - особи, визначені законом або розпорядженням заповідача (в заповіті) набувачами майна спадкодавця в разі його смерті або оголошення померлим.

Спадкоємці першої черги . При спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (в тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом їх померлому батьку.

(Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963)

Спадкоємці другої черги . При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують в рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід і баба померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

(Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963)

негідними спадкоємцями - особи, позбавлені права спадкування.

"Необхідні спадкоємці" - побутова назва спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Спадкове право - сукупність правових норм, які встановлюють порядок і межі переходу прав і обов'язків померлої особи за правом спадкування і регулюють інші, пов'язані з цим, відносини; є інститутом цивільного права. Спадкове право визначає підстави спадкування: за законом (ab inestato), за заповітом (testamentum); час і місце відкриття спадщини; коло осіб, які можуть бути спадкоємцями, і інші умови успадкування.

Спадкування - перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

(Цивільний кодекс України від 16.01.2003 N 435-IV)

Спадкування за законом - перехід прав та обов'язків померлого (спадкодавця) до спадкоємців у разі, коли спадкодавець склав заповіту, коли спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або не прийняв його, коли спадкоємець за заповітом усувається від наслідування як недостойний згідно із законодавством, коли заповідана лише частина майна, якщо заповіт повністю або частково недійсним (в цьому випадку спадкування за законом здійснюється лише в тій частині майна, щодо якого заповіт визнаний недійсним), коли спадкоємець за заповітом помер раніше спадкодавця.

Спадкування за заповітом - перехід прав та обов'язків померлого (спадкодавця) до спадкоємців на підставі розпорядження, викладеного в заповіті.

Спадкодавець - особа, яка за життя мала право власності на майно, а також інші права та обов'язки, які належать до зобов'язальних, авторських, винахідницьких правовідносин, які після його смерті переходять спадкоємцям цієї особи. < / p>

Правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність - відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

(Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 N 8073-X)

Адміністративне правопорушення вчинені навмисно - Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускало настання цих наслідків. < / p>

(Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 N 8073-X)

Бюджетне правопорушення - правопорушення за недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

(Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 N 2542-III)

Військове адміністративне правопорушення - правопорушення, вчинене військовослужбовцям, що тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення.

(Міноборони Наказ "Про затвердження Інструкції про надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні та військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни і їх облік в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України" від 28.07.2016 N 388)

Корупційна правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

(ВР України, Закон "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 N 3206-VI)

Податкові правопорушення - протиправні діяння (дія або бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та / або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених цим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

(ВР України Податковий кодекс України від 02.12.2010 N 2755-VI)

 

Кримінальні справи

Давність притягнення до кримінальної відповідальності - встановлений законом термін, закінчення якого виключає можливість притягнення до відповідальності кримінальної.

Закон України про кримінальну відповідальність - законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та Закон України про кримінальні проступки).

(ВР України, Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 N 4651-VI)

Звільнення від кримінальної відповідальності - відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, і застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

(Верховний Суд Лист "Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ" від 01.02.2004)

Кримінальна відповідальність - (кримінальна - лат. Criminalis від crimen (criminis) - злочин) різновид юридичної відповідальності, основним змістом якої є покладання на винного примусового обов'язку зазнати у встановленому законом порядку державного осуду його особи, а також, в разі призначення, понести передбачене кримінальним законом покарання.

Підстава кримінальної відповідальності - вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

(ВР України, Кодекс кримінальний "Кримінальний кодекс України" від 05.04.2001 N 2341-III)

Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального судочинства, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального злочину.

(ВР України, Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 N 4651-VI)

Відмова в порушенні кримінальної справи - рішення, яке приймають прокурор, орган дізнання, слідчий, суддя при наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі.

Заява та повідомлення про скоєний кримінальному правопорушенні - усне або письмове звернення з зазначенням відомостей про вчинений злочин кримінальне правопорушення.

(Мінюст Наказ "Про затвердження Порядку прийняття і обліку в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події" від 02.02.2017 N 254/5)

Заява про кримінальне правопорушення - усна або письмова заява або повідомлення особи, державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, рапорт слідчого про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального злочину. < / p>

(СБУ Наказ "Про затвердження Інструкції про порядок прийому, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення" від 16.11.2012 N 515)

Кримінальну правопорушення - злочини, передбачені Кримінальним кодексом України, та кримінальні проступки.

(Міноборони Наказ "Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні правопорушення, порушення військової дисципліни і їх облік в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України" від 02.07.2013 N 444)

Відновлення кримінальної справи у зв'язку з нововиявленими обставинами - виняткова стадія кримінального процесу, в якій відбувається перевірка вироку, який набрав законної сили, або іншого судового рішення у зв'язку з встановленням нових обставин, які свідчать про незаконність і необґрунтованості цих рішень і про яких нічого не було відомо в ході розслідування, розгляду і вирішення справи.

Закриття кримінальної справи - припинення подальшого провадження у справі; одна з форм закінчення попереднього слідства.

Підслідність кримінальних справ - сукупність встановлених законом ознак справи, за якими визначається, який саме орган слідства повинен вести провадження у цій справі. Підслідність кримінальних справ є предметна (родова), персональна, альтернативна, за зв'язком справ і територіальна. За предметної підслідності кримінальних справ орган слідства визначається за характером злочину, його кваліфікації. Персональна підслідність кримінальних справа - по суб'єкту злочину (наприклад, злочину військовослужбовців). Підслідність кримінальних справа по зв'язку справ застосовується тоді, коли розслідування однієї справи пов'язане з розслідуванням іншої. За територіальної підслідності кримінальних справ досудове слідство проводиться в тому районі, де вчинено злочин.

Підсудність кримінальних справ - розподіл між судами відповідної юрисдикції кримінальних справ, які повинні бути розглянуті по першій інстанції, згідно ланки судової системи та в залежності від виду злочину (родова підсудність) або між судами однієї і того ж ланки (територіальна підсудність).

Возбужденіеуголовного справи - перша стадія кримінального процесу, в якій певні органи з'ясовують наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для порушення кримінальної справи, а також обставини, які можуть скасувати провадження у справі; в залежності від цього приймається рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи. Таке рішення оформляється постановою прокурора, слідчого, органу дізнання, судді. Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого КК.

Судова колегія - (колегія - від лат. Collegium - суспільство, спільність) судове засідання з розгляду кримінальної справи кількома суддями.

Кримінальний кодекс України (КК) - систематизований законодавчий акт, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Кримінальний кодекс складається з Загальної та Особливої частин. Прийнято сьомою сесією Верховної Ради України від 5 квітня 2001 Вступив в силу з 1 вересня 2001.

Кримінальний процес вживається в чотирьох значеннях :

1) діяльність певних органів і осіб;

2) галузь права;

3) правова наука

4) навчальна дисципліна.

Кримінальний процес - регламентована законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (за участю державних, громадських організацій, посадових осіб і громадян), змістом якої є порушення, розслідування, судовий розгляд кримінальних справ, перегляд і виконання судових рішень. Кримінальний процес складається з 8 стадій: порушення кримінальної справи, досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, апеляційне провадження, касаційне провадження, виконання вироку, перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.

Учасники кримінального процесу - обвинувачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники.

(Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960)

 

Справи

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

(ВР України, Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 N 2747-IV)

Кримінальну справу - сукупність оформлених в установленому законом порядку процесуальних документів, які свідчать про наявність в діянні ознак злочину, що мають значення для розкриття злочину, встановлення винних у його скоєнні та застосування до них заходів покарання.

 

Суд

Суди України - Верховний Суд України, Верховний Суд Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, військово морських Сил і гарнізонів становлять судову систему загальних судів України.

(ВС РСФСР, Закон "Про судоустрій" від 05.06.1981 N 2022 X)

Верховний Суд України - вищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

(ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

Вищий господарський суд України - вищий судовий орган господарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах.

Голова верховного суду України - посадова особа, яка очолює Верховний Суд України. Обирається зі складу суддів Верховного Суду України Пленумом Верховного Суду України строком на 5 років шляхом таємного голосування.

Суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та районний суд, який має право винести вирок або винести постанову про закриття кримінального провадження.

(ВР України, Кодекс кримінальний процесуальний "Кримінальний процесуальний кодекс України" від 13.04.2012 N 4651-VI)

Апеляційний суд - суд, що розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

(Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960)

Суд касаційної інстанції - вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

(ВР України, Кодекс кримінальний процесуальний "Кримінальний процесуальний кодекс України" від 13.04.2012 N 4651-VI)

Касаційний суд України

1) розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом і здійснює інші повноваження, передбачені законом;

2) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

3) надає методичну допомогу в застосуванні законодавства судам нижчого рівня;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

(ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

Конституційний Суд України - орган конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та в передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

(ВР України, Закон "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 N 2136-VIII)

Суд присяжних - один з демократичних інститутів судової системи, що втілює принцип участі народу у здійсненні правосуддя. Суд присяжних розглядає, як правило, серйозні кримінальні справи в першій інстанції, і його рішення не підлягають апеляційному оскарженню.

Академія суддів України - державний вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів.

(ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України - постійно діючий орган в системі судоустрою України.

(Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, Наказ "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 року N 59 та скасування нормативних документів" від 28.05 .2004 N 97)

Відвід судді - усунення або самоусунення суддів від участі в розгляді судових справ, якщо є сумніви в їх неупередженості.

Головуючий професійний суддя - головуючий при колегіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово.

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених в режимі відеоконференції, в ході судового засідання (кримінального провадження)" від 15.11.2012 N 155)

Дисциплінарне провадження щодо судді - процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

(ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

Збори суддів - збори суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

(ВР України, Закон "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 N 2453-VI)

Помічник судді - посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя.

(Рада суддів України, Рішення "Про затвердження Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції" від 25.03.2011 N 14)

Рада суддів - орган, що виконує функції суддівського самоврядування в період між конференціями суддів.

(ВР України, Закон "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III)

Резервний суддя (резервні судді) - постійно діючої колегії суддя (судді), який (які) залучаються на заміну судді (суддів) - члена (членів) основного складу постійно діючої колегії (за винятком голови , судді-доповідача) у разі неможливості останнім (останніми) здійснювати правосуддя або брати участь в розгляді (продовжувати розгляд) судових справ.

(Рада суддів України, Рішення "Про Положення про автоматизовану систему документообігу суду" від 26.11.2010 N 30)

Скарга (заява ) - звернення щодо неналежної поведінки судді.

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Положення про автоматизовану систему визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" від 24.02.2011 N 51)

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, і в разі, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва і Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

(ВР України, Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 N 4651-VI)

Суддя господарського суду - посадова особа господарського суду. Процесуальний статус судді визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Господарським процесуальним кодексом України.

(Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 N +1798-XII)

 

Трудові спори

Гарантії в трудовому праві - передбачене законодавством збереження місця роботи, заробітку або отримання пільг і переваг, якщо працівник з поважних причин не виконує роботу.

Конкурс в трудовому праві - попередня умова для укладення трудового договору з працівниками окремих категорій. Конкурси проводяться для заміщення посад професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, наукових співробітників науково-дослідних установ, артистів, режисерів та інших творчих працівників театрів, концертних організацій, а також посад державних службовців - керівних працівників і спеціалістів державних органів (міністерств, відомств).

Злочин протівізбірательних, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина - протиправні діяння, що посягають на гарантовані Конституцією України свободу здійснення політичних, трудових, житлових, авторських прав, права на освіту, безкоштовну медичну допомогу та інші особисті права людини і громадянина.

Трудове право - галузь права, що регулює трудові та пов'язані з ними відносини незалежно від форм власності, господарювання або галузевої підпорядкованості підприємств, установ, організацій. Регламентує відносини між працівниками та роботодавцем, від імені якого виступає власник або уповноважений ним орган; між власником і трудовим колективом з приводу участі працівників в управлінні виробництвом; відносини з розгляду трудових спорів, охорони праці та ін. Основними джерелами трудового права є Кодекс законів про працю, закони про колективні договори, про розгляд трудових спорів, про профспілки, про охорону здоров'я громадян і т. п.

 

Збиток

Відшкодування шкоди - цивільна відповідальність за зобов'язаннями, яка виникла внаслідок завданої шкоди. Відшкодування шкоди полягає в повній її компенсації в грошовій формі або у натурі (виправлення пошкодженої речі).

Значної шкоди - погіршення виробничого, торговельного або фінансового становища національного товаровиробника, що призводить до значного загального спаду в національному виробництві певного товару.

(ВР України, Закон "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22.12.1998 N 332-XIV)

Майнова шкода - збитки, завдані майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяння йому шкоди або невиконання укладеного з ним договору.

Матеріальний збиток (збитки) - втрата активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та / або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності їх посадових (службових) осіб.

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним відділом Державної судової адміністрації України" від 29.07.2011 N 120)

Право на відшкодування шкоди, заподіяної державному органу - закріплений в ст. 56 Конституції принцип майнової відповідальності перед своїми громадянами. Незаконні рішення, дію чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень утворюють підставу для відшкодування матеріальної чи моральної шкоди.

Причинитель шкоди - особа, в результаті неправомірного дії або бездіяльності заподіяла шкоду майну або особистих немайнових благ.

Прогнозований загальний матеріальний збиток - математичне очікування величини матеріального збитку, нанесеного технічних засобів залізниць, майну і навколишньому середовищу в результаті ДТП в одиницю напрацювання експлуатаційної роботи залізничної системи для розглянутого моменту або сумарного напрацювання (обсягу експлуатаційної роботи).

(ОСТ 32.95-97 Безпека руху поїздів і рухомого складу залізниць. Терміни та визначення, п. 3.6.1).

(Мінтранс Наказ "Про затвердження Рекомендацій щодо вживання термінів та визначень з безпеки руху поїздів" від 03.06.2004 N 464)

Розмір матеріального збитку (збитків) - вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

(Державна судова адміністрація Наказ "Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним відділом Державної судової адміністрації України" від 29.07.2011 N 120)

Серйозних збитків - значне загальне ослаблення на внутрішньому ринку України позицій галузі національного виробництва відносно певного товару.

(Президент України Указ Президента "Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ / СОТ" від 27.06.1996 N 478/96)

Страхова оцінка розміру шкоди - визначення розміру шкоди з метою виплати страхового відшкодування.

(ВР України, Закон "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 N тисяча дев'ятсот шістьдесят один-IV)

Митний збиток - оцінених наслідки дійсних, фактичних або можливих небажаних негативних економічних і соціальних втрат, що виникають в результаті митних викликів в галузі митної справи та можуть мати як вартісну, так і загальну ситуаційну експертну оцінку втрат, збитку, проведених заходів або робіт по ліквідації небажаних негативних наслідків і додаткових витрат щодо їх попередження і т. п.

(Державна митна служба Наказ "Про затвердження Порядку розроблення профілів ризику" від 22.12.2010 N 1514)

Збиток майну - знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні матеріальні наслідки (збитки).

Збиток - завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

(ВР України, Закон "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" від 19.05.2011 N 3390-VI)

Органи держави - складові частини державного апарату, які наділені державно-владних повноважень. Вони здійснюють певні функції і завдання в межах своєї компетенції. Органами держави є органи державної влади; органи державного управління; суди; прокуратура.

 

Юрист

Юрисконсульт - (Лат. Juris consultus - правознавець) працівник юридичної служби організації, установи. Юрисконсульт здійснює контроль за законністю наказів і розпоряджень адміністрації в межах її компетенції, бере участь в складанні договорів, що укладаються з іншими підприємствами, організаціями; інформує співробітників про чинне законодавство, надає їм правову допомогу; веде в судах і господарських судах справи, в яких організація виступає в якості позивача або відповідача.

Юрист - фахівець, який має професійні, тобто фундаментальні, правові знання, що використовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності. Від юридичної професії слід відрізняти юридичні спеціальності, з яких вона складається. Юристами вважаються судді, прокурори, слідчі, адвокати, нотаріуси, юрисконсульти та інші фахівці в галузі правознавства.

Юридична консультація - структурний підрозділ обласної колегії адвокатів, створюється президією колегії для проведення роботи з надання юридичної допомоги населенню та організаціям

Форма зворотнього зв'язку:

Ви не ввели ім'я
Ви не ввели контакти
Ви не ввели контакти
Ви не ввели повідолення

Всі поля обов'язкові до заповнення

Ваше повідомлення успішно відправлено
    

Найближчим часом з Вами зв'яжеться фахівець нашої компанії і відповість на питання.

    

Дякуємо за звернення!