Новости

Верховний Суд: на захисті платників податків чи податкової

17.06.2020 12:00Источник: Медиа портал «Алиби»

Судова практика на рівні судів касаційної інстанції доволі тривало притримувалась позиції, що платник податків вправі оскаржити рішення контролюючого органу про проведення перевірки незалежно від того, що такий акт вичерпав свою дію внаслідок його реалізації, прийняттям податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 812/602/17, постанови Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 та від 27.01.2015 у справі № 21-425а14).

Однак, 21.02.2020 Верховний Суд  у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову по справі № 826/17123/18, в якій сформував зовсім іншу позицію щодо правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та проведення перевірки. У цій постанові Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. При цьому, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень».

Отже, на даний час дискусійним стало питання щодо можливості оскарження рішення контролюючого органу про проведення перевірки, після його реалізації, як самостійного предмета позову. Підтвердженням цьому є ухвала Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі № 826/9464/18, якою на вирішення Великої Палати Верховного Суду, як виключно правову проблему, було передано питання щодо можливості оскарження рішення про проведення перевірки, яке було реалізовано шляхом безпосереднього проведення перевірки.

На мою думку, позиція судів касаційної інстанції у цьому питанні, яка існувала до прийняття Верховним Судом постанови від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, була ізалишаєтьсявірною.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає повноваження суду  та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах є Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України,  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхомвизнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За визначенням, яке міститься в статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальним актом є акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).

Отже, ні Кодекс адміністративного судочинства України, ні Податковий кодекс України не розмежують індивідуальні акти в контексті можливості їх оскарження, на такі що продовжують діятиабо ж вичерпали свою діюна момент звернення до суду з відповідним позовом.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. У зв’язку з цим, вважаю, що незалежно від того, чи була проведена перевірка, платник податків не може бути позбавлений права оскаржити рішення контролюючогооргану про проведення такої перевірки, оскільки право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації, а саме виконання рішення про проведення перевірки не може виправдовувати його протиправність.

Встановлення судовим актом протиправності рішення про проведення перевірки, який вичерпав свою дію, слугує такожтакійметі:

  • ухвалення судового рішення у такій справі запобігатиме допущенню повторного аналогічного порушення прав позивача або осіб, що опинилися у схожих обставинах з боку відповідача, і дозволить останньому діяти надалі з урахуванням правової позиції суду;
  • лише шляхом вирішення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про проведення перевірки дозволить найбільш чітко і правильно диференціювати можливі порушення за мірою їх впливу на кінцевий результат, відокремивши суттєві, тобто ті, що тягнуть обов`язкове скасування індивідуальногоакта, від незначних формальних, що не вплинули і не могли вплинути на результати перевірки.

Таким чином, відступлення судом найвищої інстанції від усталеної впродовж тривалого часу практики щодо можливості оскарження рішення про проведення перевірки, яке вичерпало свою дію, створить дискримінаційні умови для платників податків в можливості оскарження рішення про призначення контролюючим органом неправомірної перевірки, та фактично обмежить їх у гарантованому Конституцією України праві на судовий захист.

Автор:

Адвокат ЮК «АМБЕР»

Андрій Валенко

Форма обратной связи:

Вы не ввели имя
Вы не ввели контакты
Вы не ввели контакты
Вы не ввели сообщение

Все поля обязательны к заполнению

Ваше сообщение успешно отправлено

В ближайшее время с Вами свяжется специалист нашей компании и ответит на вопросы.

Спасибо за обращение!