Скасування штрафу мопед, скутер

 

До __________ районного суду
м. _________

позивач:
(прізвище, імя, по батькові)
паспорт серії ___ номер ___
ІНН ____________

мешкає:
засоби зв’язку та адреса електронної пошти
відсутня
відповідач:
Управління патрульної поліції в м._____
ЄДРПОУ
Адреса:

номер засобів зв’язку та адреси електронної пошти невідомі




П О З О В Н А   З А Я В А
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності



______.20____ року постановою серії ____ № ________ про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ______.202__ року ____________ керував ТЗ, який мав електродвигун потужністю менше 4000 вт та не мав при собі посвідчення водія категорії А1, чим порушив п.2.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказану постанову винесено з порушенням вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення. Вона не може бути визнана законною.

По перше:

Відповідно до п.п.30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів повинні зареєструвати їх в уповноваженому органі МВС протягом 10 діб з моменту придбання. Згідно з п.п.2.9.в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у сервісному центрі МВС.

Підпунктом 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже, ключовим моментом для обов’язкової наявності вказаних документів є віднесення транспортного засобу до категорії «механічний».

Законодавством розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «Транспортний засіб». Різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.

Відповідно до п. 1.10 ПДР:

транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється зокрема на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

мопед – двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Отже, транспортний засіб, зокрема скутер, з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна понад 3 кВ. Водночас будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна внутрішнього згоряння, незалежно від його робочого об’єму належить до механічних транспортних засобів. Згідно з п.2.13 ПДР до транспортних засобів категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

При цьому, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, А1 – мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Вказане свідчить про те, що до категорії А1 належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, позаяк саме вони належать до механічних транспортних засобів в розумінні законодавства. На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачена виключно для «механічних» транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також всі ТЗ з двигуном внутрішнього згорання.

Якщо скутер має потужність менше, ніж 3 кВт, він не належить категорії «механічний» і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційного документа.

У разі, якщо транспортний засіб з електродвигуном має потужність більш як 3 кВт, наявність зазначених документів є обов’язковою. Відсутність цих документів передбачає штрафи та затримання скутера.

Аналогічна правова позиція викладена у справі № 324/1945/19 у рішенні суду від 31.01.2020.

По друге:

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 КАС України - адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

позову, але представник відповідача не надав належних доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.

Відповідно зі ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Через відсутність доказів про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим.

Виходячи зі змісту ст. 283 КУпАП постанова про притягнення до адміністративної відповідальності повинна містити опис обставин встановлених при розгляді справи.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП, вина особи, що притягується до відповідальності підлягає доказуванню.

Згідно зі ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи або якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, вказана справа про адміністративне правопорушення розглянута за моєю відсутністю. Однак, інспектор поліції в порушення даної вимоги законодавства мене не сповістив про дату та місце розгляду вищевказаної справи, про що свідчить відсутність мого підпису на будь-яких повідомленнях та повістках. Внаслідок даного порушення я був позбавлений наданого мені ст. 268 КУпАП права на захист, права на користування послугами адвоката тощо. Вказаний факт свідчить про те що розгляд справи взагалі не відбувався, що є грубим порушенням моїх прав щодо повного, об’єктивного, всебічного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та про порушення чинного законодавства, а саме ст.7 КУпАП згідно якої, провадження по справам про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

Відповідно до ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було скоєне правопорушення, чи винна дана особа в його скоєнні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи наявні обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання, чи завдана майнова шкода, чи наявні підстави для передачі матеріалів про адміністративну відповідальність на розгляд громадської організації, трудового колективу.

Вивченням вищевказаної справи про адміністративне правопорушення відносно мене встановлено, що жодна з вказаних вимог інспектором поліції не виконана, а саме не з’ясована чи осудна особа правопорушника, чи має вона на утриманні неповнолітніх, її розмір заробітної плати, чи кається вона за скоєне правопорушення, чи притягувався раніше до адміністративної відповідальності тощо.

По третє:

Необхідно вказати, що відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП настає виключно під часу руху транспортного засобу, яким керує визначена особа.

Згідно постанови пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 N 1 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом, чи за допомогою буксирування.

Згідно ч. 2 ст.126 КУпАП адміністративне відповідальність несуть виключно водії, які керували транспортним засобом, що рухався.

Матеріали справи не містять належних даних, що позивач був водієм в розумінні вимог п. 1.10 ПДР та рухався на транспортному засобі, а отже останній не є суб’єктом вчинення адміністративного правопорушення згідно ч. 2 ст.126 КУпАП, у зв’язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

По четверте:

Відповідно до ч. 2 ст. 258.КУпАП - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Разом з тим, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування. Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп\2015 - «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те. що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямуванню і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини

першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України».

Ч. З ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Ч. З ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Разом з тим, ст. 276 вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 315 А, де розташоване Управління патрульної поліції м. Харкова. Проте, інспектор поліції положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, Відповідач по справі суттєво порушив права Позивача.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини , майновий стан, обставин, що пом»якшують і обтяжують відповідальність (частини 2 ст. 33 Кодексу) .

Разом з тим, після висловлення звинувачень, Відповідач, на місці зупинки, виніс оскаржувану постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Своїми діями, Відповідач по справі грубо порушив вимоги ст.ст.278,279 КУпАП.

Таким чином, були встановлені такі порушення:

1. Відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі.

2. Відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП.

3. Відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП.

Правова позиція по даному питанню висловлена Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України в узагальненому науково-консультативному висновку «Застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП» від 01.07.2015 р.

Окрім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законодавчі норми, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дають підстави вважати, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що позивач порушив Правил дорожнього руху, зокрема, пояснень свідків, інформації з технічних засобів, відповідачем до постанови не долучено,та на запит суду не надано.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується. (12.01.2017р. справа № 640/20250/16-а, ЄДРСРУ № 64003079; 13.01.2017 р. справа № 604/1117/16-а, ЄДРСРУ № 64040166; 16.01.2017 р. справа № 725/5847/16-а ЄДРСРУ № 64094623).

Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ справа № К/800/37207/15 від 26 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2ст. 77 КАС Українивадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч.1ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Обов’язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно дост. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зіст.293 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має, в тому числі, право скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Через відсутність доказів про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАПє недоведеним і необґрунтованим.

1.

Ціна позову: позовна заява немайнового характеру

2.

У позивача наявні оригінали письмових доказів, що додаються.

3.

Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв’язку з розглядом справи: витрати на надсилання процесуальних документів учасникам справи та суду у розмірі 1000 грн.

4.

Позивачем не подано іншого позову до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір не сплачується (ч. 4 ст. 288 КУпАП).

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 288, ст.ст. 289, 292, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 2, 18, 87, 90, 104, 105, 106, 159 КАС України, -

П Р О Ш У :

1. Скасувати постанову серії ______ № ________ від _______ про притягнення мене до адміністративної відповідальності ____________ за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв’язку з відсутністю складу правопорушення;

2. Письмово повідомити мене про день та час слухання справи. Справу прошу розглядати без моєї участі;.

Додаток 2 екз:

1. Копії позовної заяви
2. Копія постанови

___________ 20 року

підпис (прізвище, імя, по батькові)



Форма зворотнього зв'язку:

Ви не ввели ім'я
Ви не ввели контакти
Ви не ввели контакти
Ви не ввели повідолення

Всі поля обов'язкові до заповнення

Ваше повідомлення успішно відправлено
    

Найближчим часом з Вами зв'яжеться фахівець нашої компанії і відповість на питання.

    

Дякуємо за звернення!